Теорія деформацій в соціології стверджує, що тиск, спричинений соціальними факторами, такими як відсутність доходу або відсутність якісної освіти, примушує людей до скоєння злочинів. Ідеї, що лежать в основі теорії деформацій, були вперше висунуті в 30-х роках американським соціологом Робертом К. Мертоном, робота якого з цього питання набула особливого впливу в 1950-х роках. Інші дослідники викладають подібні ідеї, серед яких американський кримінолог Альберт Коен та американські соціологи Річард Клоард та Ллойд Олін.

Класичні теорії деформацій зосереджувались головним чином на неблагополучних групах, де загальні прагнення (наприклад, реалізація «американської мрії») та нездатність досягти цих цілей вважалися рушійним фактором злочинності. Наприклад, люди, доходи яких помістили їх за межу бідності, не змогли реалізувати загальні, соціально прийняті амбіції юридичними засобами, і тому вони були змушені вчинити злочинну поведінку для досягнення своїх цілей. Ці теорії пізніше були переформульовані, найбільш помітно американськими кримінологами Робертом Агнеу та Стівеном Ф. Месснером та Річардом Розенфельдом.

Результатом роботи Агнеу стала загальна теорія деформацій, яка стосувалась слабких сторін у попередніх теоріях деформацій, включаючи неадекватні пояснення проступки середнього класу та невідповідності між прагненнями та очікуванням їх виконання. Основні компоненти загальної теорії деформації включали її розгляд ролі емоцій у кримінальній злочинності та розгляд широкого кола можливих джерел суспільного тиску, які можуть змусити людину скоїти злочин.

Ця стаття була нещодавно переглянута та оновлена ​​Кара Роджерсом, старшим редактором.